А вчора я конала на хресті...
Харчали товстопузі святокрадці:
– Яких ще мук завдати?.. Петре, стій!
Відмовилась данину – Злу. Ріж пальці!
Це не абищиця – усі, хто брів на луг, –
Від автохтонів сонних до заброди –
Роздумають віддати в лапи Злу
Своє дитя! Сказала ж принародно!
Вона – правдива…
– Навісна! Це – врок...
Такі на терезах цінують грами...
Тримайтесь від заразної за крок,
Олжі кадіть духмяні фіміами!
Олжу годиться ревно прославлять –
Несосвітенну, пишну...
– Бий футляри!
Нам сліпить очі велич-маєстат –
Ця з малоліття має окуляри!
Цвяхи її тримають – рветься в лет!
Вечері час. Катуймо швидше – горду!..
І піднімали хрест… І альтиметр
Зашкалював... І рвав тонку аорту…
Людці стояли в ряд – у спразі дій.
Висотомір димів. Яріли пики.
В них не знайшлося оцту – і тоді
Хлюпнули хлору на крило індика.
– Та встигнемо... Сконає до сівби!
Хрест угрузав крізь мох у жирну глину.
Кривилися в презирстві сто губищ.
Скорботна мати обіймала сина…
Хват вишпортав чутки – з брудних кишень.
Друг малював на склі душі парсуну,
Ковтав сльозу: «Такі... завжди мішень».
Хреста звалили. Впало Я на струни.
І шепіт пошанівку шарудів
Терновим листям на вінці-короні.
І натовп розтікався...
Ліс рудів...
Летіло Я в жовтогарячі схрони…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Живём - - Анастасия Стайкова Каким бы ни казался подросток, или юноша, или девушка, какими бы агрессивными и безумными, пропащими не казались они с с виду, внутри каждый из них стремится к Свету, стремится найти ответы на эти вечные вопросы о смысле жизни... Просто к каждому нужен свой подход... И Бог любит КАЖДОГО из них, как он любит меня, тебя... И только Бог знает, к кому как подступиться. И Он призывает своих детей, чтобы утешить, научить и послать назад, к людям, чтобы помочь им, КАЖДОМУ, принять Христа и получить такое же утешение, как мы сами получили от Него... И Он даёт мудрости, как донести это... Просто нужно согласиться, найти в себе смелость и пойти...
